Елеонора Синєгубова – донеччанка, яка з 2014 року мешкає у Шептицькому на Львівщині. Розповідає, що переїхала сюди після того, як рідне місто окупували росіяни.

«Спочатку не планували виїжджати, сподівалися, що вдасться захистити місто від російських бойовиків: виходили на мітинги, протести. Але в місті з’являлося все більше підозрілих людей, відбувся псевдореферендум, були постійні погрози. Тож коли надія зникла, дослухалася до порад подруги, в якої у Шептицькому жили родичі та вирішили їхати. Так я з дітьми опинилася тут і вже 11 років живу в очікуванні повернення Донецька під український прапор!»

У 2014 році Україна мала невеликий досвід роботи з внутрішньо переміщеними особами. Програми підтримки почали з’являтися лише згодом. Елеонора згадує:

«Коли приїхала в Шептицький, десь рік почувалася у депресії: було важко прийняти, що мене фактично жорстко пограбували: вкрали моє місто! А потім зустрілася з людьми, що займаються громадською активністю, спостерігала як вони допомагають мені та іншим людям. Зрозуміла важливість таких людей, які допомагаютьу складних ситуаціях. Вони почали й мене залучати до роботи, і це повернуло мене до життя! Громадська активність стала найкращими ліками! І я дуже хочу, щоб та робота, яку я веду зараз, допомагала людям знаходити нові сенси для життя».

З 2015 року Елеонора ініціювала й допомогла реалізувати низку проєктів, зокрема, профорієнтаційні тури для дітей з родин ВПО, загиблих героїв АТО та місцевих мешканців, надання психологічної допомоги, розвиток міста тощо. Після повномасштабного російського вторгнення Елеонора активно допомагає внутрішньо переміщеним особам, адже сама вже має такий досвід:

«На початку громадської роботи, я іноді почувала себе доволі некомфортно. Коли одна приходила до бізнесу чи органів місцевого самоврядування з пропозиціями щось зробити, не одразу була підтримка, мовляв, «хто ти така?», «навіщо це тобі?», «у тебе нічого не вийде».

Елеонора розповідає, що відчувати підтримку було дуже важливо. І такою підтримкою для неї стала громадська організація «Центр «Жіночі перспективи».

«Коли поруч з тобою така організація, приходить розуміння, що ти не одна. У мене з’явився стрижень! Згодом я стала координаторкою проєкту «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області» у Шептицькій громаді, що допомогло реалізувати важливі ініціативи. Наприклад, в межах проєкту ми постійно збирали та оновлювали інформацію щодо роботи медичних та освітніх закладів, установ, організацій та об’єднань, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам. У 2022 році така інформація була вкрай необхідною».

Також, розповідає Елеонора, проводили зустрічі з ВПО, щоб стимулювати їхню громадську активність, самоорганізацію, активізувати участь у житті громади. Проводили опитування, щоб дослідити їх реальні потреби – чи вони потребують гуманітарної допомоги, чи психологічної підтримки, а, можливо, навчання чи перекваліфікації – та організовували надання відповідної підтримки, зверталися до органів місцевого самоврядування для розв’язання таких потреб та проблем. 

Елеонора говорить: «Зрештою у Шептицькій громаді у нас викристалізувалися два напрямки роботи – протидія насильству та самореалізація жінок. Ми проводили навчання, зустрічі, круглі столи, спілкувалися про ознаки насильства та як протидіяти, про важливість кар’єрного росту і як цього досягати тощо. І дуже важливо, що жінки активніше включилися в життя громади. Ми створили ініціативну групу, провели зустрічі ВПО з представниками/цями міської ради та міським головою Шептицького щодо створення консультативного органу з питань ВПО. У березні 2023 року розпорядженням міського голови Шептицького створено Консультативну раду з питань захисту прав ВПО (Рада ВПО). Ми працюємо над створенням жіночої та молодіжної громадських організацій.»

У кінці 2023 року Елеонора Синєгубова стала головою Ради ВПО у Шептицькій громаді. Під її керівництвом було розширено соціальну підтримку для внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців. Водночас жінка мріє про повернення до рідного Донецька, каже, що це її зобов’язання – працювати над відродженням українського міста. І зі створеною жіночою громадською організацією Шептицького вона обов’язково підтримуватиме тісний контакт. Це буде ще один місток, який з’єднає активний жіночий рух в Україні.

За підтримки Ради ВПО в громаді щотижня організовують гарячі обіди для людей, які цього потребують. Також працюють пункти обміну одягом, що дає змогу внутрішньо переміщеним особам та вразливим групам населення забезпечити себе необхідними речами.

До того ж у межах проєкту «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області» у Шептицькій громаді створено групи взаємопідтримки для підлітків, що допомагає їм адаптуватися до нових умов життя, знайти друзів та отримати емоційну підтримку. 

Елеонора наголошує, що за час роботи Ради ВПО помітила значні зміни у ставленні людей до кризових ситуацій: вони почали більше довіряти інституціям, звертатися по допомогу, активніше включатися у громадське життя. Особливо важливо, що в громаді зросла увага до ментального здоров’я – люди все частіше просять організувати психологічну підтримку, що свідчить про усвідомлення важливості емоційного добробуту та потребу в якісній допомозі.

«Важливий результат проєкту особисто для мене – це можливість ділитися та обмінюватися досвідом. Кожна з координаторок, кожна з учасниць – індивідуальності, у яких я могла вчитися, щоб досягати ще більших результатів, мати ще більше відваги ініціювати зміни у своїй громаді. У нас немає університетів громадського активізму, але співпраця з «Жіночими перспективами», робота у проєкті – це наче магістратура, головне, не боятися туди вступати та вчитися. І зараз чинна Рада ВПО, наші ініціативи зі створення громадських організацій – це якісна дипломна робота!»

Публікацію створено в межах проєкту «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», який реалізується ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки уряду Швеції та у співпраці з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.