Наталія Тітійова — координаторка проєкту «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області» у Жовківській громаді, громадська активістка та ВПО з 2014 року.

Як ви долучилися до проєкту і яку роль відіграли у його реалізації в громаді?

Я вже раніше брала участь у заходах «Жіночих перспектив». Я поділяю їхню місію підтримки жінок, тому, коли у 2022 році мені запропонували стати координаторкою проєкту «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області» в Жовківській громаді, я охоче долучилася.

Від початку ми зосередилися на створенні безпечного простору для жінок-ВПО — проводили творчі зустрічі, перегляди фільмів, освітні та просвітницькі події, які допомагали жінкам знайомитися, спілкуватися та адаптовуватися до нового середовища. У 2023–2024 роках спектр діяльності значно розширився: з’явилися тренінги з адвокації та фінансової грамотності, лекції з протидії торгівлі людьми, а також арттерапевтичні заняття.

Особливо важливою стала ініціатива 2024 року — групи взаємопідтримки, які ми проводили разом з художницею Оленою Корольовою, яка перемістилася до громади з Харкова. Заняття поєднували різні техніки малювання (гуаш, акрил, кава) з неформальним спілкуванням. Це дало змогу створити атмосферу довіри, де жінки могли розкриватися, ділитися переживаннями та відновлювати ресурс. На одній з таких зустрічей відбулася презентація виставки творчих робіт майстринь зі східних регіонів України під назвою «Руками створена краса». На виставці були представлені мальовничі роботи Олени Корольової з Харкова, декоративний розпис дощечок Ксенії Бабушкіної, також з Харкова, ляльки-мотанки Надії Пшеничнюк зі Слов’янська та українські вишивки Оксани Кохан із села Верхньокам’янське Донецької області. Завдяки виставці майстрині отримали можливість не лише продемонструвати свої роботи, але й самореалізуватися у творчості.

Які зміни ви помітили серед жінок-учасниць проєкту?

Завдяки участі в проєкті жінки стали більш впевненими, відкритими та соціально активними. Якщо у 2022 році багато з них почувалися ізольовано й невпевнено, то з часом — через спільні зустрічі, підтримку та нові знайомства — вони почали розкриватися, знаходити однодумиць і ресурс для подолання труднощів. Важливу роль відіграли тренінги, які підвищили рівень обізнаності з фінансових та соціальних тем, і мотивували жінок ініціювати нові заходи.

Чи є історія, яка вас особливо надихнула?

Особливо мене надихнула історія Олени Корольової, яка відкрила в собі талант до малювання вже після переїзду. Вона починала з розмальовок по номерах, а згодом уже вела арттерапевтичні заняття, стала наставницею для інших жінок й активною учасницею Ради з питань ВПО. Її особисте зростання — це приклад того, як творчість і підтримка можуть перетворити кризу на точку розвитку.

Як участь у проєкті вплинула на вас особисто?

Проєкт дав мені можливість професійно вирости — від активістки до координаторки. Це вимагало нових знань, відповідальності та навичок, зокрема в організації заходів та комунікації з громадою. Я багато навчалася, щоб бути ефективною в цій ролі.

Особливо важливо для мене було підтримати інших жінок, бо я сама є ВПО з 2014 року й добре пам’ятаю, як важко починати життя заново без підтримки. Саме тому, коли у 2022 році до громади приїхали інші ВПО, я мала сильну внутрішню мотивацію допомагати — консультувала, волонтерила та підтримувала емоційно.

Результатом цієї роботи стало створення Ради з питань ВПО — органу, який я очолюю з моменту його заснування в січні 2024 року. Його створення було складним і тривало понад пів року, але стало можливим завдяки ресурсу, отриманому в межах проєкту. Тепер Рада — це реальний інструмент впливу, який дозволяє доносити потреби ВПО до влади та ініціювати важливі зміни.

Цей проєкт дав мені не лише досвід і знання, а й відчуття внутрішньої сили для підтримки інших та участі в системних трансформаціях.

Як проєкт вплинув на ставлення громади до жінок-ВПО і які нові ініціативи з’явилися?

Після реалізації проєкту ставлення громади до жінок-ВПО суттєво змінилося — з’явилося більше довіри, відкритості та взаєморозуміння. Якщо спочатку жінки почувалися насторожено й ізольовано, то з часом вони стали більш впевненими й активно брали участь у житті громади. Тепер їх сприймають як повноцінну частину спільноти, що видно навіть у дрібницях — у вітаннях, спілкуванні в бібліотеці, участі в заходах.

Проєкт дав поштовх до кількох важливих ініціатив. Попри завершення проєкту, групи взаємопідтримки продовжують діяти. Значну роль відіграла й Рада з питань ВПО, яка активно впливає на місцеву політику, ініціює зміни до програм соціального захисту та консультує ВПО щодо їх прав і можливостей.

Також вдалося зробити жінок-ВПО більш видимими — громада краще розуміє їхні потреби й потенціал. Ще одним результатом стало створення механізму постановки на чергу для отримання житла, що допомогло зафіксувати реальні потреби громади. 

Публікацію створено в межах проєкту «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», який реалізується ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки уряду Швеції та у співпраці з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.