Марина Степанченко родом із Сум. У Сколе, що на Львівщині, приїхала з двома дітьми у лютому 2022 року. Тоді разом з нею на Львівщину приїхало й кілька її подруг, а от чоловіки відразу повернулися назад – захищати Київ.

«Сумщина – прикордонна з Росією область. Ми здогадувалися, що буде війна, бо на кордоні “стояло” багато танків та російських військових, тож ми зібрали документи та речі, – пригадує Марина. – Із Сум ми виїхали 24 лютого, а у Сколе прибули лише 26-го: була дуже важка дорога, доводилося п’ять разів змінювати маршрути, бо десь міст вибухнув, десь обстріли й величезні затори».

Марина розповідає, що до Сколе приїхали майже без сну, були страшенно виснажені, відчувалася депресія. Щоб хоч якось прийти до тями, як тільки знайшли прихисток, відразу взялися шукати можливість як допомогти іншим адже досвід волонтерства був ще з 2014 року.

«У Сколе нас поселили до однієї сім’ї, і я одразу запитала: чим допомогти? Може десь сітки плетуть чи консервації роблять? Я просто не могла сидіти на місці! Господиня будинку, де ми мешкали, розповіла, що у Сколівській гімназії плетуть сітки, а в мене досвід плетіння ще з часів АТО, з 2014 року. Тож вирушили туди!»

Тоді одним з центрів допомоги у Сколе був місцевий Народний дім «Бескид».

«Уся Сколівська громада допомагала! Ми плели сітки, потім долучилися до виготовлення енергетичних батончиків. А люди приносили, що мали: вареники, голубці, консервацію. Пригадую… і мурахи по шкірі!»

У гуманітарному штабі Марина познайомилася з Тетяною Зінкевич, директоркою місцевого музею, яка ще й, фактично, керувала цим штабом. Вона й розповіла Марині про можливість долучитися до проєкту «Адвокаційна підтримка внутрішньо переміщених жінок у Львівській області», який реалізує Центр «Жіночі перспективи» за підтримки ООН Жінки в Україні.  

«Я раніше не знала про такі проєкти, але коли пані Тетяна розповіла, я вирішила спробувати. Для мене робота в проєкті – це колосальний досвід! Я неймовірно вдячна координаторкам, що консультували, запрошували на різні семінари, форуми! Це чудова можливість і навчатися, й об’єднуватися з іншими людьми, які були змушені покинути дім через війну, і можливість гуртуватися зі сколівчанами», – розповідає Марина.

«Проєкт дав дуже багато важливих знань, завдяки яким я можу ефективніше допомагати людям. В однієї знайомої дівчини закордоном (не можу розповісти деталі) трапилася складна кризова ситуація, й завдяки отриманим під час навчань знанням, я змогла їй допомогти – надала необхідні контакти для отримання допомоги, скерувала до відповідних фахівців. Я дуже вдячна проєкту, що навчили мене діяти!»

Марина розповідає, що завдяки цьому проєкту проводяться різноманітні заходи для психологічної підтримки та психологічного розвантаження, а також для інтеграції ВПО в громаду:

«Нещодавно у Сколе ми відкрили дитячу кімнату, організовували для ВПО курси англійської та польської мов. Я намагаюся допомогти з роботою іншим людям чи просто надаю консультації. Також організовую екскурсії для ВПО, щоб вони могли краще пізнати місцевість, її історію та традиції, відчути зв’язок із новою домівкою та стати частиною громади. 

До того ж у межах іншого проєкту, «Посилення голосу жінок у громадах», який реалізовувала ГО «Центр «Жіночі перспективи» за підтримки CARE, я організовувала заходи, що допомагали внутрішньо переміщеним особам адаптуватися до нового середовища та відчути себе частиною громади. Зокрема, брала участь у нетворкінговому заході «Місце сили та лідерство», де жінки ділилися досвідом, підтримували одна одну та отримували нові знання.

Окрім цього, я проводила майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки «Бойківські традиції», який не лише знайомив учасниць із культурою регіону, а й мав терапевтичний ефект, допомагаючи знайти внутрішню гармонію через творчість».

Марина зізнається: «У співпраці з Центром «Жіночі перспективи» для мене надзвичайно важлива психологічна підтримка, здорова атмосфера, де тебе розуміють, підтримують і ніколи не осудять. Часті семінари та тренінги з тренерками й тренерами, які справді вміють навчити, допомагають не лише отримувати нові знання, а й тримати себе в тонусі. Особливо цінною є йога – вона допомагає знаходити внутрішній баланс. Це неоціненний досвід, що мотивує рухатися вперед і ставати кращою версією себе!»

Марина очолює волонтерську ініціативу «Карпатські Бджілки», яка співпрацює з ГО «Імпульс» та іншими організаціями. Вони займаються координацією та розподілом гуманітарної допомоги для ВПО, а також реалізують інші ініціативи, спрямовані на підтримку людей у складних життєвих обставинах та активно допомагають військовим.

Окрім волонтерства, Марина постійно розвивається та здобуває нові професії. Вона пройшла курси від ГО «Імпульс» (керівниця Мирослава Багрінець) та отримала кваліфікацію екскурсоводки по Сколівщині та провідниці в гори. Також опанувала професії сушистки та помічниці кухаря. Зараз навчається на адміністраторку ресторанного бізнесу, а після цього курсу планує опанувати готельну сферу.  

Марина також бере активну участь у громадському житті Сколівської громади, є членкинею комісії «Аудит безпеки».  

Публікацію створено в межах проєкту «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», який реалізується ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки уряду Швеції та у співпраці з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.